Як маків цвіт твої вуста,
солодкий мед твій поцілунок,
ковток води, коли жага,
жаркого літа подарунок.
Давно уже я не пила
такого чарівного зілля.
Душа трояндами цвіла,
а серце розпускало гілля.
В твоїх очах квітучий сад.
Це сад минулого кохання,
яке не повернуть назад,
як в пізню осінь літо раннє.
Відцвів і впав із маку цвіт
і жовтим листям плаче осінь.
Змарнів в очах чомусь весь світ,
та, мабуть, плакать уже досить.
Душа безрадісна осіння,
а ніч безсонна і сумна...
Я згадую очей проміння..
Нащо нас доля розвела?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134419
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.06.2009
автор: Н-А-Д-І-Я