І після дванадцяти днів мовчання
Згадай про мене в останній вечір
Навіть якщо обійматимеш іншу
І слухати будеш п’янкі зітхання
Пригадай мене, прошу, і привези для мене
Пригоршню літа з Кримських просторів:
У ліву долоню зачерпни мені трішки моря,
Злови мені хвилю – маленьку, синьо-зелену,
З баранчиком білим неначе вершки на каві,
І трішки піску зачерпни, тою ж рукою -
Перетертого в порох часом й людською ходою
Жовтавого, з відблиском дивним мов очі змії лукаві,
Гарячого як поцілунок палкий. І мов в казці
Правою рукою впіймай промінчик південного сонця,
Мов пір’я Жар-птиці, яку неможливо зловити,
Але зроби це для мене, будь-ласка!
І ще трішечки вітру візьми, що степами неспинно в’ється,
Що вершинами гір блукає у пошуках щастя…
Можеш все це в торбинку чи слоїк скласти,
Дорогою не пошкодиться, не зіпсується,
Хоча, пакування не треба -
Заховай між сторінками спогадів десь у серці –
Пригоршня літа не займе там багато місця,
А для мене це буде найкращий дарунок від Тебе…
15.06.09. 0:59
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134226
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2009
автор: ameli-meli