Вона така беззахисна й красива,
А її погляд зачаровує на мить.
І тільки посмішка замріяно щаслива
Когось лякає, а когось п'янить.
Вона комусь дарує свою ласку,
А інших вже не хоче помічать.
Вона лиш іноді повірить в казку,
Коли навколо просто всі мовчать.
А іноді в її скляних очах
Немає місця для щасливих днів.
Там тільки біль, страждання, навіть страх...
Страх загубитися серед міських вогнів.
Мені здається, я на неї схожа.
Та бути лялькою в чужих руках
Не хочу, ні, просто не можу...
Не можу навіть у своїх думках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134198
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.06.2009
автор: Таточка