Ось бачиш - слід росою вкритий,
Він йде далеко і зникає.
Ніхто не бачить того сліду,
то слід душі, яка шукає.
Чого шукати, запитаєш,
в якихось хащах між кущами,
де кожен слід росою вкритий,
де більше душ людських не має.
Отож неначе навіжена
та Тінь, Душа (як заманеться)
шукає душу не зловісну,
а може ,дехто й віднайдеться.
Колись... а поки тільки мрії.
Та то душа, її не бачать!
Її залишать без уваги
і буде все ,як є, а значить -
Шукати треба ,хто цінує
її казковий світ та вдачу.
Бо тільки ті не пройдуть мимо,
Вони відчують і побачать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134174
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.06.2009
автор: Ентелехія