Середа.
Прокидання було важким та неприємним. Таке відчуття, що втома міцними ланцюгами огорнула тіло, та не дає поворухнутись. Проте треба підводитись. Треба підводитись і йти на будівництво. Треба брати дошки та гвіздки і до заходу сонця калатати молотком. Таке відчуття, що це ніколи не завершиться.
П’ятниця.
За останній тиждень ми звели два метри будівлі. Це на пів метра більше ніж за позаминулий. З такими темпами, можливо, будемо і по три метри будувати.
Неділя.
До бараку повернулись, коли зорі рясно осипали небосхил. Настрій у всіх був пригнічений. Перед сном навіть не розмовляли. Завтра мають привезти ще трьох помічників. Давно пора, свіжі сили завжди потрібні зношеному організму.
Понеділок.
В обідню перерву мав коротку розмову з Гансом. Він сказав, що чув, як прораб розмовляючи по телефону, обмовився, що за місяці два будівництво буде завершене. Така новина не могла не підбадьорити мене. Новоприбулі працюють завзято. Таке відчуття, що їх енергія передається всім нам. Навіть співати захотілось.
Четвер.
Весь день йшов дощ. Працювати було вкрай тяжко. Вода капала з чола на очі, сходи були слизькі, дерево розпухало і не піддавалось обробці.
Неділя.
Вже коли всі лягали спати до бараку ввійшло троє Чорних. Оголосили, що Ніколя терміново переводять на інше будівництво. Так і забрали його з ліжка, ми навіть попрощатися не встигли. Ех, шкода його, добрий був хлопчина.
П’ятниця.
Працювати стає дедалі важче, бо дошки треба вручну підіймати на двадцятиметрову висоту. Але скаржитись нам не дозволено. Обід нам тепер підіймають сюди, щоб не витрачали час на спуск та підйом.
Понеділок.
Бачив Ганса. Обмінялись рукопотисканням, і він швидко натякнув, що за декілька тижнів, мають завезти мотузки. Це може означати лише одне – ми на фінішній прямій нашого будівництва.
Середа.
Знову приходили Чорні. Питали, чи задоволені ми умовами праці? А що їм відповісти. Так, задоволені, скарг нема. Чорні лише посміхнулись, і додали, що якщо будуть якісь негаразди, одразу доповідали їм.
Вівторок.
Пів дня займались переносом ліжок з бараку до верхівки споруди. Тепер спатимемо прямо тут, не відходячи від роботи. Що ж, не треба буде витрачати сили на підйом та спуск. У всьому є свої плюси.
Четвер.
Попередили, що завтра завезуть мотузки, час спливає.
П’ятниця.
Мотузки привезли по обіді. Перед сном всіх вишикували та оголосили, кого з будівництва направлять на в’язання мотузок. Я до їх лав не потрапив, ну в цьому нема нічого страшного.
Понеділок.
Завезли парадні мундири. Весь день проходили примірку. Завтра велика помивка. Чорні, які уважно за всім слідкували, попередили, що в середу ми маємо виглядати бездоганно.
Вівторок.
Завтра все завершиться.
Архівний аудіозапис, зроблений невідомою людиною:
- Слово надається Люблячому Батькові наших народів! Неперевершеному та Найсправедливішому!
(оплески які переходять в овації)
- Дорогие мои! Товарищи, братья, жены, отцы и матеря. В этот солнечный день я безумно рад приветствовать Вас на главной площади нашей бескрайней родины. Сегодня, здесь, вы станете свидетелями справедливейшего процесса, коего еще не видало человечество. Правильно я говорю, товарищи?
(крики підтримки та оплески)
- Вот, перед вами, мои дорогие друзья, самая грандиозная постройка, какою могли сотворить руки человека. Вавилонским башням и пирамидам не сравниться с ней. Пусть капиталисты нервно курят в сторонке со своими хвалеными небоскребами…
(далі йде майже пів години шумів, через які ледь чутно промову Батька)
Протокол про проведення страти.
*15 августа ...... года. На Центральной площади была проведена массовая казнь через повешенье врагов Великого Народа, общим числом 256 человек. Казнь проведена на эшафоте построчном руками врагов… Постановлено, эшафот придать огню, а прах рассеять над лесами Нашей Родины.
Ниже подписавшиеся:
Тов…*
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134127
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.06.2009
автор: Satarialist