В час, коли на небі
Над горами пляше Сонце
Метелики в халепі,
Як безумні охоронці.
Шум шляхів замкнутих
Каже про загибель світла,
Всіх імен забутих –
Це все хаос Світу.
Всі завіси зникнуть,
Суд Страшний зникає з ними,
Чуєш пісні плинуть
Із моєї домовини,
Сонце грає в п’єсі
Де герої лиш величні,
Загубились в часі
Питання всі одвічні.
Стікає кров’ю серце
Співчуває грі акторів,
Прочиняє дверці
Та вітає Славу й Горе.
В час, коли на небі
Сонце пляше над горами
Воїни в потребі
Кажуть *Світ зникає з нами*
Це дім де я живу один.
Вода тече без зайвих слів.
Шляхів небитих тихий плин
Іде від створення Світів.
Не пошкодую як впаду,
Не пошкодую як помру.
Не бачу Сонця в небеса
Бо лиш вогонь в моїх очах.
Не шкодую
Як піду у небуття,
Не шкодую
Як злякаюся життя.
Не шкодую
Якщо скажеш щось мені,
Лиш тільки мрію,
Що світ загине у пітьмі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133775
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.06.2009
автор: Satarialist