Легко ніч загорнулась у зорі*,
Хоч і хмар було безліч, мабуть...
Ось у дивних казкових історій
Несміливо всміхається суть.
Ледь вікно відчиняю----дощами
Дражнить ранок , що казку жене.
Вона мружиться в сонній печалі
І тіка, обійнявши мене...
Невловима, мала і незграбна,
Ще їй вчиться, рости і летіть...
Моя казка роззмріяная і нескладна.
Стільки в ній ще слів зоряних* спить...
А пташки у дощі все ж співають,
Світ без співів не може ніяк.
Вони вірно казки десь свої колисають.
І в дощах тих казкових блукає дивак...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132922
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.06.2009
автор: Солєтта