І я - не я, і ти - не ти
і ми давно вже не свої
ми куплені, бо продали себе
і ми раби, і ми - не ми
забуті, прокляті, одні...
ішли шляхом, і все собі,
ні кріхти на сусіда
ні подиву, мов без гріха
ішли своїм шляхом...
стомились, впали...
в країні раптом перелом
а ми до бою і не встали
щоб потім плакать і себе жаліть
як завжди нарікать на Бога
бо нашої вини нема -
то все вона – дурная доля.
а може досить виправдань?
а може варто нам признатись?
що не за чужі гріхи вбиваємсь
що варто із колін піднятись
піднятись, встати, підвестись...
вклонитись тихо й... помолись...
і стати не рабом - пророком
і гордо йти, міцнішим кроком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132777
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.06.2009
автор: Chudya