Іду до степу вранці,
що росами пропах.
Блищать ці діаманти,
як сльози на очах.
У полі тихо-тихо..
злетить лише десь птах,
і сонце визирає
з усмішкой на вустах.
Збирає промінь сонця
ранкову цю красу,
на стрічечку нанизує
й вплітає у весну.
А верби кучеряві
у мріях над ставком.
Їх вітер заколихує,
торкаючись крилом.
колючий житній колос
шепоче щось траві,
і мак рожевий повний
виблискує в росі...
Іду,де сонце сходить
напитись з джерела,
щоб струни не замовкли
і ожила душа.
Щоб пісні полилися,
милуючись красою.
і мрії, щоб збулися
загадані вже мною!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132716
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.06.2009
автор: Н-А-Д-І-Я