І за що мене, люди,
Господь покарав?
За що цього чоловіка
Мені бідній дав?
Не подумайте ненароком,
Що мене він б’є.
Я не хочу тут грішити,
Бо майже й не п‘є.
Рідній тещі догоджає,
І косу мантачить
Та що робить уночі
Він, бідний, не бачить.
По секрету вам скажу -
Чоловік… сновида!
Як згадаю я усе,
То бере огида.
Я спокійно собі спала -
Він шкоди не зробить.
Рада я, що до сусідки
Хоч вночі не ходить.
Але рідний чоловік
Узяв підлу звичку -
Вже не ходить уночі
Мочити травичку.
В темноті він не знаходить
Стежки в туалет -
В холодильник наставляє
Гад свій ,, пістолет ’’!
Якби ж людську зброю мав,
Ну, хоча б ,, ТеТе ‘‘.
Щось із моїм чоловіком
Робиться не те.
Вчора випустив ,, обойму ’’
В кухонний буфет.
Чоловіче, відірву
Я твій ,, пістолет ’’!
Хочу його відучити:
Ох, візьму ломаку!:
Тільки вийме ,, браунінг,‘‘
Я як пальну в спину!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132699
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.06.2009
автор: Стадник Николай