- Розкажи - но, куме,
Як усе було,
Чув: сміялось з тебе
Чи не все село.
Та розказуй (чуєш?)
Про свою біду.
Як мовчати будеш -
Встану і піду!
- Розповім тобі я,
Куме, все сама,
Сили, щоб терпіть це
В мене більш нема.
Сорому не має
Рідний чоловік
(Та як штурхне кума
Кулаком у бік!)
Коханці послала
Гар-рячий привіт!
(Як заїде кумові
У вухо, в живіт!):
Посипала перчиком
Всі його труси.
Заслужив у жінки!
Пощади проси!
А що було далі,
Знає весь народ:
Ошпарились обоє!
Ех, ти, кашалот!
Бігли до водойми
Голі стрімголів!
Ах, ти, безсоромнику,
Щоб ти околів!
Чули, як кричав він:
,, Клята терористка! ’’
Ох, і верещала
Твоя вертихвістка!
Будеш залицятися
До чужих жінок -
Обіцяю я тобі
Ще страшніший шок:
Перед кумом я клянусь,
Що за свої муки
Дві цеглини уночі
Візьму колись в руки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132538
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.06.2009
автор: Стадник Николай