ЧЕРВОНІ ТРУСИКИ

Вихователька  Марта  Іванівна  любила  ходити  з  лінійкою.
На  тихій  годині  між  Васею  і  Надійкою
ставала,  наче  на  варті:
«Хліборізки  позакривайте!».
А  Коля,  найменший,  до  смерті  її  боявся,
і  пудився  принагідно,
навіть  авансом.
Було  у  Марти  Іванівни  два  мужика.
Один  приходив  увечері,  звав  її  з-під  тишка,
і  біля  паркана  годину  могли  стояти.
Інший  був  просто  міліціянтом…
Окрім  лінійки,  Марта  любила  якісний  клей.
Їй  було  двадцять  два.  Своїх  не  мала  дітей.
Шкіра  її  молода  і  м’яка,  мов  японський  папір
притягувала  звідусюди  нюх,  смак  і  зір.
Був  один  бзік  у  неї.  У  вихідні  чи  свята
одягала  червоні  трусики  (стерва  ще  та!),
вмикала  web-камеру,  звеселяла  народ.
Шукала,  дурепа,  пригод.
У  венах  Марти  Іванівни  текла  золота  ріка,
і  молодість,  наче  цукор,  ставала  волога  й  важка.
…  «Я  згодна,  -  вона  писала,  -  я  згодна!  За  помилки  не  лай…»,  -
чкурнула  світ  за  очі,  щоб  бути  завжди  on-line.
Лінійка  розбилася.  Мент  одруживсь  (так  і  треба  бику!).
ЇЇ  шукали  в  Москві,  у  Варшаві  та  зовсім  трішки  –  в  Баку.
…Вихователька  Марта  Іванівна  любила  ходити  між  ліжками.
А  зараз  –  витоптує  небо  гарними  ніжками.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132306
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.06.2009
автор: Малігон Анна