Без залишку весь перетворююсь в тінь,
відчувши холодний самотності біль,
З незрозумілих для мене причин,
я знову лишився тільки один...
Безглузді поради, порожні розмови...
не можу вже більше... не чую нічого...
Та навіть сотні відвертих слів
вже не зруйнують депресії стін!
Блукаючи коридорами власної душі,
відчуваю лише присмак пустоти...
Так хочеться просто стрибнути донизу,
коли під ногами лиш холод карнизу.
Навіщо мені цей всесвіт без тебе -
жорстокий й самотній, позбавлений неба?...
Навіщо дивитись на світ за вікном,
що без тебе здається лише дивним сном?...
Невже не розумієшь, як мені погано?...
ти лишила у душі моїй глибоку рану!
Залиши мене... захисти мене від себе...
я не можу піти, хоча знаю, що треба....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132120
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.05.2009
автор: Saevus