Світлом у небі поріжуть рани
Сонце зірве з дерев кайдани
Ми наберем води в фонтани
Вітром здує сірість...
Тінь промине старих історій
Світ під дощем без парасолі
Сіль із життя лишим у морі...
Й не знайти, і тоді...
Все мине
Знову радіє серце
і тліє сонце
і біди всі - то пісок...
що з спливом часу зовсім зсох
Все мине
Скрізь сірі хмари промінь сонця
Зайдеться в танці
І подарує нам крила...
І врешті пройде, що боліло...
Завтра не буде нічого з нами
Окрім того, що не схочем самі...
Й не розгледіти доріг з мостами,
бо не розплющені очі...
Завтра секунди замруть в полоні
Лінії зникли усі з долоні...
Бруд із життя втопим в іронії
І не знайти, і тоді...
Все мине
Знову радіє серце
і тліє сонце
і біди всі - то пісок...
що з спливом часу зовсім зсох
Все мине
Скрізь сіри хмари промінь сонця
Зайдеться в танці
І подарує нам крила...
І врешті пройде, що боліло...
Тінь промине старих історій
Світ під дощем без парасолі
Сіль із життя лишим у морі...
Й не знайти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131953
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.05.2009
автор: calamita