Ведмідь медок любив, ой, дуже.
Тож вирішив будь-що його знайти.
Не важко це було, мій друже,
Лише на пасіку треба піти.
"А там же меду так багато,
Що зможу я наїстись досхочу,
Але й додому треба взяти,
Тому я й бочку прихвачу."
Ведмідь вирішує хутенько
На пасіку швидесенько іти,
А там уже зрання раненько
Бджоли взялися медок носити.
Із вуликів йде гарний запах
Від нього і Ведмідь, мабуть зомлів.
Та ось уже і мед на лапах,
О, як же довго він його хотів.
А Бджоли зразу зрозуміли,
Що тут задумано недобре,
І з ким вони вже мають діло
Та й Ведмедя укусили добре.
А наш Ведмідь від болю й ляку
Мершій тікать давай у ліс.
Не бачили вже Бджоли небораку,
А він зализував свій ніс.
Мораль оповідання дійсно є:
Лихий кінець обов'язково жде
Того, хто по чуже готове йде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131355
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.05.2009
автор: Таточка