Україно моя люба,
Земле моя мила,
У небі блакитному
І в хлібному полі,
Прекрасна
І в Карпатах і в Чорному морі,
І в степах своїх безкрайніх,
Де ллєш роси – топиш горе
За синами найкращими,
Які боронили
Життя, славу і честь Батьківщини,
Що тіла свої зложили у твою могилу,
В землю чорну і духмяну,
Яку так любили,
Аби нове покоління москаля не знало,
А ляхи і турки у свій край втікали.
Скільки крові пролилося
Ніхто вже не знає,
Тільки сльози зосталися,
Що ріками стали.
А вороги все повзли,наступали
І шляхами битими тебе обв’язали,
Попалили міста й села,
Землю кров’ю вмили,
А синів, дочок твоїх рабами зробили.
Їх просто попутали,
Вони заблудили.
Бідна ненька Україна
Висохла, змарніла,
В тридцять другім, тридцять третім
На коліна впала,
Їла землю, сльози пила,
Але не пропала .
Пів століття промайнуло
І я появився,
А зі мною мільйони
Таких же родилось,
Що з колін тебе підіймем,
Будем цілувати,
По обидва боки Дніпра
Станемо брататись.
Один одного обійме,
Прощення попросить,
І в сім’ї великій дружній
Нам щастя зародить. -
Тризуб волі наш священний
Високо піднімем,
Щоб лунала в цілім світі
Славу України!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130685
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.05.2009
автор: Шкробацький