Нехай отак – без звуків і без болю –
Перехворію на зухвалість.
Бо часом дістають таки.
Хворію, щоби не злипались.
На нерви все впливає вдосталь.
Інколи й не хочеться недуг.
Але відбулось якось просто
Це лікування туг.
Тому – до чого тепер скиглити.
До чого діставатись.
Чемно й дбало
продовжую впиратись.
До розкриття параграфу початків
Принагідно – задушити
думки –
зимові трансвестити.
2.02.06
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=12981
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.03.2006
автор: Vilna