І сонце сідає. І небо на святі,
Гойдаються віти і голі й розп'яті.
Така от картина з абзацу до крапки.
А десь у Єгипті араби й арапки.
А може не десь, не в Єгипті, – Донецьку
Різдвяних співають, ковтаючи редьку,
Кохаються (де там), цілуються в губи.
Для них не придатна лексема „загуби”.
А сонце вже сіло. А небо – то сльози
(кіхани – плювати, плювать – берліози).
Така замальовка – рожеве, ледь синє, −
Отут, у Донецьку, − на святі пухлини.
7.01.06
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=12978
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.03.2006
автор: Vilna