Знов кажу, яка вона зваблива і кумедна

Знов  кажу,  яка  вона  зваблива  і  кумедна.
Знов  кажу  і  чекаю,  коли  нарешті  заплачеш.
А  ти  навіть  не  піднімаєш  на  мене  очі.
Ти  просто  чомусь  не  хочеш.  Чи  не  бачиш?

Повідомляю,  що  запросив  її  на  вечерю,
Що  вечір  продовжимо  у  мене  дома.
Ти  знову  продовжуєш  мовчати,
Чи  так  виражається  твоя  утома?

Я,  думаю,  буду  її  першим  чоловіком.
Можливо,  залишусь  із  нею  назавжди.
А  ти  ніяк  чомусь  не  помреш,  Лютнева.
Може,  якось  постукаю  в  двері.  Зажди.  
23.02.06

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=12974
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.03.2006
автор: Vilna