*

Ми  зникали,  неначе  відбитки  пальців,
ми  скисали  в  молоці,  слово  за  словом,
у  підвалах,  прокурених  рок-н-ролом,
й  розсипались,  мов  крихкий  кристалічний  кальцій,
мов  кохання  швидке  й  кайфове.

Із  порожніх  гаманців  нас  дістало  місто,
і  не  тільки  воно  до  кінцівок  дістало.
Закрадались  у  погляд  обдерті  квартали:
цей  притулок  бродячих  собак  і  артистів
між  вульгарних  бульварних  істин.

Ми  ж  шукали  сенсу  в  отім  навколо,
де  над  світом  -  сонця  призабутий  апостроф.
Й  він  приходив:  перший  сніг,  сексуальний  досвід,
ми  ж  втрачали  когось:  за  колом  коло,
і  знаходили  щось  наосліп.

А,  виходячи  назовні,  протирали  вічі:
Бачиш:  в  небі  над  нами  літера  "Че",
там  сліди  підошов,  божевільно  пече...
Відчуваєш,  як  місто  тебе  спльовує  тричі
через  ліве  залізобетонне  плече?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129462
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.05.2009
автор: b7