Які ж у молодиці рученята!
З під лоба, як з криниці, оченята.
В такім лиці я вік би умивався.
Та чи в своєму б розумі зостався?
Коса ж яка – ледь достає до долу.
Коли ще встріну я такую вроду?!
А станом, наче лебідь плине.
Все гине – лише крилом двине.
Чи вмістить небо льот такої птиці?!
Тож їй не личить бути на одинці.
Як гарно, в світанковім виднокраї,
Два лебеді зорю вітають…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128370
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.05.2009
автор: LEXO