Любов і ненависть жбурляю на вістрі ножа.
Юнона і Гера сидять на відмерлому троні.
І місяць вкрадається в білі оманливі скроні,
І луснула вкрита єлеєм і миртом межа.
Святі наречені і в’язня пекельного брану,
Огидні лахміття стирчать звідусіль, від небес
Й до пекла проклав колесом сивочолий Гермес,
Посивів від втоми карибсько-китайського сану.
Любов і ненависть – гібрид, манекен, лицедій.
Акторська затравка на тлі гротескових ілюзій.
І б’ється знеструмлене серце самотніх конвульсій,
І йде з туману запальний і старий Одіссей.
Блакитно похрустує старість у серці, забута.
У світі немає акордів між пеклом і днем.
Усе розтрощив чудернацький святий Поліфем.
На звивини мозку пролито священну отруту.
І мляво кульгає Юнона — і кличе Орфей.
І ludusний натовп на площі скажено чманіє.
І б’ється у серці мета — та серця сатаніють,
І вриті любов’ю, ненависть жбурляють з очей.
Любов і ненависть — на вістрі ножа Сатани.
Сатири і демони грають у чортових хащах.
І око, роздерте, криваве, буркоче, пропаще,
І бавиться спокій і блуд в ароматах весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=12751
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.03.2006
автор: Дмитро