Чомусь ні радість, ні печаль
Не йдуть у хвору душу.
І очі – лід. І нерви – сталь.
Все витримати мушу!
Іду “на ви”! Й мої слова –
Гартовані, мов криця.
Геть з серця сонячні дива!
Мені ніщо не сниться!
Затерла ніч, затерла день
В єдиний колір – чорний.
Всі жмутки віршів і пісень
В тугий сувій загорну –
І кину геть, в глуху пітьму,
В глибоку чорну яму…
Я оголошую війну –
Ось від сьогодні прямо! –
Своїй душі, своїм очам,
І жестам, й рухам, й слову…
Ударить болем по рукам
Писання нездорове!
Замружитись – й перехрестить
Усе своє минуле.
Нехай згорить, в вогні згорить…
Я все…усе! – забула.
12.05.2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127377
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.04.2009
автор: Hosteeva