Стара баба один раз
В місто завітала.
Продавати кабанця
На базарі стала
Спокійненький кабанець,
Товстий і пикатий...
На базар ледь дотягла,
Та, бач, ніде стати!
Всюди люду !
Де його примостити ноги ?
Бачить: стоїть недалеко
«Мерс» серед дороги.
Біля нього - аніде ..
Продавців немає
- От і місце - кабанцю...
- Баба промовляє.
Назбиралося народу..
Торгівля триває
Аж до «Мерсу» двоє дужих
Хлопців підбігає
Один вдарив кабанця,
З усієї сили..
Другий бабі: -Як ти тут
Торгувати сміла!
Та так гарно це сказав
Що й не передати
Кабанець від переляку
Аж почав харчати
Підстрибнув, заверещав,
Кинувся під ноги
Один з хлопців захитався й
Впав серед дороги.
Другий - стриб на кабанця,
Щоб схопить за хвіст
Та не встиг упав в калюжу
Бо ловить –це хист!
Усі люди - хто куди,
Геть порозбігались
Баба -в лантух кабанця,
Та й в село - сховалась.
А новини того дня
так розповідали:
на базарі бач розбори
Групові буяли
Бились сильно, до крові,
Ще й товкли всім пики..
Залишилося в живих
Два – тай ті – каліки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127022
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.04.2009
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)