Не знала того Україна (Син)
Не знала того Україна,
Що сина воля повела
У поле, де одна – єдина
Дорога у світ великий йшла
Тоненька ниточка дорога..
А скільки всього там було
Жде мати, жде, не повернувся.
Зима дивилась на село
Усюди снігу! Завірюха.
Вже холод душу охопив.
-Якби вернуся, син, дитинка!
То він би серце відігрів.
Піде на край села, у поле,
І довго – довго там стоїть.
-Вернись, рідненький, - промовляє.
Скажений шлях мовчить, мовчить.
О доле, нащо так горює
Старенька мати на селі
Верни синочка! Чи почує,
Молитву Бог? Напевне, – ні!
Одна залишилася мати.
І вже не ходить за село,
Біліє степ, біліють хати,
І місяць дивиться в вікно.
Така пустеля, скорботно руки
Підносить мама до грудей.
Немає гірше від розлуки,
Що забирає у світ дітей!
2009 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2009
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)