Сум огорнув мою душу,
Не відступає і душить.
Сонця давно вже немає навколо,
Лиш ліхтарі й досі блимають кволо.
Не відпускає нав’язлива думка,
Мозок заліплений – жувальна гумка.
Не надрукують в газеті новину,
Мати не хоче вбивати дитину.
Течія річки уносить біль серця,
Скрипнула знову таймничая дверця.
Темрява глушить, ти очі відкриєш.
Через секунду ти все зрозумієш.
Вже не втекти від жахливих химер.
Тіло убили, мозок помер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126915
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.04.2009
автор: Гільйотина