Ми йшли з якогось заходу, який проходив у центрі міста. Поверталися по домівкам. Нас було шестеро, Вона, Він, якась пишна блондинка, два наші керівники та я... Було помітно, що вони сильно посварилися і Вона була дуже засмучена цим, мені було шкода за неї, у самого серце обливалося кровью, хоча
Вона і зробила мені дуже боляче, але я її так само кохав як і тоді, навіть це почуття в мені стало сильнішим... Він був чомусь веселий, не звертав на неї ніякої уваги та приставав до пишної блондинки, яка відповідала взаємністю. Я бачив яку біль це їй приносило.
Ми йшли двадцять хвилин, вона все потроху відставала. Потім взагалі зупинилася. Це помітив тільки я і підійшов. Вона відвернувшись від дороги стояла плакала, від неї несло спиртним.
Я її розумію, хотілося забутися, відділитися від цього жахливого світу. Вона мене обняла і заплакала ще сильніше. Потім взагалі в неї закінчилися сили і мені довелося взяти її на руки та понести. Проніс я її небагато. Вона попросила зупинитися, подивилася мені в очі. В її очах було щось таке, що не передати словами, очі в неї були незбагненно красиві та бездонні, мені хотілося в них потонути. Вона, нічого не сказавши, обняла мене та поцілувала.
Цей поцілунок був нібито щось неземне, все моє тіло загорілося, починаючи від живота і розійшовшись у всіх напрямках, серце почалося битися з диким ритмом.
Щоб ця мить була вічною я б віддав все, що маю, навіть більше. У мене за спиною виросли крила... Але тут хтось мене розбудив... Цей сон був такий приємний, такий реалістичний. Якби можна було в ньому жити вічно, я непроснувся б ніколи...
Я встав, сходив до ванної, зробив чаю, запустив ICQ, побажав їй доброго ранку, поцікавився як у неї справи та почав виконувати свої справи...
Так почався ще один сірий день у моєму житті, хоча він був і сірий, але цей сон його трішки покращив. Як жаль, що це був тільки сон...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126786
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.04.2009
автор: Warhate