З карачок устала дитина,
В долоньки усміхнено хлопа.
То ж рідна твоя батьківщина
Вичавлює з себе холопа!
А лемент який учинився!
- Не так, не туди, де та мама!
А ти собі вчися та й вчися
Ходить самостійно і прямо.
Мерщій обступили дитинку
Запроданці хижі й проворні.
Де білу знаходять пляминку -
Одразу замазують чорним.
А ти із багна вибирайся,
Та вище ступай - переступиш.
Лише не барись, не вагайся,
Бо першу сміливість розгубиш.
Отямтеся й гавкіт спиніте,
Не сипте під ноги каміння.
Дитя починає ходити.
Воно - наше спільне творіння.
13.08.2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=12670
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.03.2006
автор: vanda