...знову дощ...

Знову  дощ...
Знову  зболені  схлипи
Крапель  з  даху
І  крапель  з  очей.
І  такий  задощілий
Цьогорічний  цей  липень,
І  з  небес  –  що  не  день  –
Знову  смуток  тече.
Крапотить  безнастанно
Він  по  серцю  чиємусь,
Умиває  обличчя
І  вуста,  і  думки.
І  роз’ятрює  рани  -
Так  підступно  й  нечемно,
І  сплітає  у  цівку
Дощовиту  роки.
Смуток  –  геть!
Дощ  –  на  радість,  напевно.
Він  омиє  знічев’я
Душу  й  серце  чиєсь.
Так  дощить  недаремно  –
Й  по  самотнім  деревам,
І  по  пам’яті  крапле,
Й  хтось  у  зливі  –  воскрес.
14.07.2003

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126339
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.04.2009
автор: Hosteeva