Ти не чекав її - прийшла,
Не чорна. Ні! І не коса
Із тебе голову зняла.
Звичайно знав ти, що помреш,
Всі люди знають, так, авжеж ,
Але чомусь всім новина
Ніхто не хоче й не чекає,
Що зараз час його збігає…
Я впевнений,що й ти такий,
Благати будеш і молити,
Кричати, плакати, просити…
Та не послухає тебе!
Стріла ніколи не жаліє.
Ти слухав всіх, всім помагав,
Але у час який настав
Ніхто з тобою не лишився,
Лиш ти один, і лиш вона,
Твоя отруєна стріла!
Хіба ти цього не чекав?
Згадай, як владі дошкуляв!
Раніше, може, серце стане,
Зупиниться і перестане
Гарячу кров переливать…
Чому ти жив? Чому родився?
І чи по тобі залишився
Слід у історії світів?
Про це ти мріяв, це хотів.
Натомість, лиж швидкий кінець…
Напевне, це винагорода.
За добрі справи і діла.
Не треба мучитьсь й терпіти
Не справедливість і зневаги…
Закрити очі і заснути.
В останнє воздуху набрати
І щось хороше ще згадати,
Так буде легше помирать.
Це ж не кінець?.. Хоча хто зна…
(с) by Zoonar
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126278
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.04.2009
автор: Zoonar