Мого життя одна картина,
Коли стою я на стільці.
Не знаю, в чому є провина,
Та звинувачують співці.
Одного дня мого прошарок,
Як я зажурена й сумна
Шукаю долі, де світанок
Сказав, що все уже дарма.
Хай від морозу кров солодка,
Сьогодні я пейзаж зміню.
Життя –від продажу відсотки,
У линві тепло й без вогню.
Коли зросте на полі квітка,
Зроблю я свій наступний крок.
До тебе прислухалась зрідка,
Тепер вже пізно – ти замовк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126189
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.04.2009
автор: Анестезия