Ти не спіши,
Бо головне – пробачити.
Ти не боїшся, що зі страху щось пропустиш?
Ти знаєш,
а я звикла завжди бачити
В очах твоїх цей натяк на безумство.
А в них вогні. Зелені і шалені.
До несхочу, до крику запальні.
Жахливо божевільні, нескоренні,
Які приборкати вдалось мені.
Ти був правий. Усе навколо плинне,
І вся ця сталь – це тимчасові ролі.
А поряд, зовсім близько ці хвилини
І щось легке, неначе присмак долі.
…Щоразу з нової сторінки,
З нової мети
А мрії ті ж самі,
Які поставив ти.
А погляди лишились. Ті ж самі
Інстинкти боряться в тобі.
Я все одно живу на полі бою,
Щоб далі бути хворою тобою
На імпліцитній і виснажливій війні.
В якій вже котрий раз здаюсь тобі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126148
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.04.2009
автор: killer`s_fiance