П'ять ранку. Ранком майже тихо
Повзе повільно день з нори
Лиш двірничисі двірничиха
Кудахнула поміж двори
Я в куртці, шльопанцях і добрий
Кінцівки потиснув гостям
Розцілував їх рідні морди
І розсадив їх по таксям
Світає.
Може й не світає
Така концепція пори
Плюс ноль. Повз мене пролітає
Шальних сніжинок штуки три
Весна в цей рік лінивозада
Якась безлика і сумна
Нема ресурсу для парада
Типова кризова весна
Серед панельних бракоробок
Дуплями пусто, доміном
Сплять вікна, світить третє око
Що, власне, є моїм вікном
Сідаю в лавку кострубату
Сідає пташка - гілку гне
Надавго завтикав в пернату
Я - в неї, а вона - в мене
Шість ранку. Повз астральні ями
Мої п'яненькі тілеса
Кабіна з чорними губами
Везе на шості небеса
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124924
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 05.04.2009
автор: Мирхо