Як сонячно, як с́олодко, як дзвінко
Бринить натягнена струна!
Це виграє так трепетно і рвінко
На арфі неба нам весна.
Це ллється пісня у березі соком,
Стікає краплями жива
мелодія, що лине аж до сонця,
Де бруньками сльозить гілля...
Це прагнення пробитись крізь асфальти,
Бо там закована землі душа,
І пробудити,щоби обновилась
Людська спільнота і земля.
3.04.09
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124764
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.04.2009
автор: Оксана П.