Цідилося сонце
Крізь сито розріджених хмар,
Неначе соталося
В дивні якісь візерунки.
Дивилися очі
На всі ці небесні малюнки,
І снився їм знову
Один і той самий кошмар.
А, може, це був і не жах,
А задавнена мрія,
Такий невловимий,
Легкий, фантазійний політ -
Крізь плетиво стертих подій
І заплаканих літ,
Що в кожній душі одинокій
Нестримно і ясно зоріє...
червень 2003
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124729
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.04.2009
автор: Hosteeva