Сто років плакала сумна,
так боляче, так тихо.
Та що нам вірним, що вона,
Нема у наших лиха.
сто років тихо одночас
зривала всі прикраси.
не врятувать людських цих мас.
в сто років й одночасу.
не розумієш?.. Що ж колись
прокинуться всі люди.
та вже не кішка, уже рись.
й не плачем битись буде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124284
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.03.2009
автор: мить життя...