А вона шукала
Все листи додому
І до кінця благала
Зупинити мрію.
Вона молила
Опускаючись додолу,
І тихо шепотіла:
«Пресвята Марія…»
Забуття не кинеш
Десь у далечінь,
Для життя загинеш
Та продовжиш долю.
Вона благала його: «відлинь…»
Бо він так прагматично любить волю.
І вона заплющить очі
На холодній, на землі.
Адже відпустити ті чарівні ночі -
То було найважче.
А день швидко так зомлів.
Бо він той претендент – найкращий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123971
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.03.2009
автор: Майже Щаслива