Ці слова і афоризми,
ці думки і почуття.
Всі ці образи й каритни,
все відійде в небуття.
Як у вогнищі згорає непотрібна мішура,
все, що лишиться - це попіл,
так і наші каяття.
Ми лиш мить - це всім відомо,
ця піщінка - є Земля.
Все втікає без зупину,
як між пальцями вода.
А що можеш ти сьогодні, завтра, навіть, через рік,
малювати мрій пейзажі, акварелями душі?!
та прийдуть нові світанки, а за ними вечори.
Не питай мене навіщо, задля чого і коли.
Усе це немає глузду, ані сенсу , ні мети...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123881
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.03.2009
автор: Mary