Підійти, перекласти, забути, заховати у світлі магнолій.
Перейти через стомлені Крути, переплавити сонце і море.
Перехожий здається нікчемо третьорядним підрядником часу.
І принцеса, магнолій принцеса, випливає на лебеді і рясно
Осипає магічним кристалом. І навколо вкривається тлінно
Все, що дихає, все, що настане, все, що вже не повернеться з плином.
Тільки мальва і купка півоній, недосяжно хитають з-під світла.
То моєї іронії кволі інтервенти, сліпі Серафіми.
Струм сурмисто сурмить з-під сум’яття. Наближається хмара і втеча.
Залишається тільки зміячка, і саркоми заїла старечу.
А принцеса магнолій крізь сонце проминає зірки проминальні.
І весна розривається сольно. І камлання Капеллі сигнально
Все виносить на свіжіть і спеку. Тут немає часу і планети.
Кожен звук – то система і кредо, кожна нота – акордів сонети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=12241
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.03.2006
автор: Дмитро