Втопиться у снігах твого напруження,
Аби опісля ні про що не думати.
Чи, краще, розтопити лід від мороку.
Перехворіти, лиш по стегнах – страчено,
Аби вже потім не тлумачить сутінки.
Нарешті – всі слова не мають значення.
Заплакала. Авжеж – зробив ледь боляче.
А може і не ледь – хотілось більшого.
Так й мало статись. Ти ж благала збудження.
30.01.06
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=12185
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.03.2006
автор: Vilna