Коли дороги всі втрачають значення,
Коли повітрям вже не варто й дихати,
Я знов вишукую слова пробачення.
Слова ці кришаться у горлі крихтами.
І довгі погляди лягають стрілами,
І ноги хиляться, немов підкошені.
Виходить дівчина, виходить в білому.
Така приваблива! така спустошена...
Вона стрічатиме весну пологами -
Комусь пробачено вечірню вилазку.
Я був гуртожитком недобудованим
В якому крадена любов селилася.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121412
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.03.2009
автор: Kohanova