На світі я одна, на вас не схожа.
Та іноді здається: не одна.
В метро у незнайомці-перехожій
Помітила подібність. Хоч сумна
Вона стояла, та, як я, відкрита
Назустріч усім зоряним птахам.
А погляд!.. Знаю, ми могли б злетіти
Удвох. А поодинці сумно нам.
Тонкими пальцями сторінку перегнула –
Я теж люблю ламати сторінки.
Ви позіхали. А вона зітхнула,
Наздоганяючи мої думки.
Чи переплутала вона століття?
Чи заблукала у чужих світах?
Що вона любить – скрипку чи палітру?
Чий подих пам`ятає на вустах?..
Зупинка – і нас кинуло в обійми.
Злетіло «Вибач» - і мене змело.
Я бачу в натовпі її тоненьку спину,
А за спиною – зламане крило..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121110
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.03.2009
автор: calipso