*

З  тобою  ми  не  бачилися  довго,
І  вже  давно  не  тими  стали,
Чому  ж  твій  голос  –  як  стрілою
Моє  серденько  так  терзає?

Живеш  своїм  життям  й  коханням,
А  я  сама  собі,  та  й  не  горюю,
Чому  ж  слова  твої  солодкі,
Так  зводять  з  розуму,  коли  я  їх  почую?

Невже  не  розлюбила  тебе  досі?
А  може  то  ілюзія  кохання?
Та  тільки  сни  ще  сняться  досвіт,
Про  ту  любов,  про  те  розчарування.

Ніяк  не  пустиш  ти  на  волю,
Моя  душа  і  серце  помирають,
Бо  вже  не  бачать  це  життя  з  тобою,
А  ти  для  них  виконуєш  роль  ката.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120814
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.03.2009
автор: Tau