Чому так трапилось не знаю,
не бачив горя та страждаю,
і ніби все у тебе є ,
та все це якось й не твоє.
Чи це все жадність, чи нахабство,
що не ціную те багатство.
Чи може це через любов?
Та не вирує в жилах кров ,
і серце зовсім не буяє,
це не любов її не має,
але як є, то десь зникає,
то певно й є моя проблема,
кохання все таки система.
Любов потрібно заслужити,
по ресторанах їх водити,
тоді можливо поцілуєш,
та як затрати підрахуєш,
за серце зразу ти візьмешся,
а їй ласкаво посміхнешся.
І все закінчиться одразу,
скажу я їй прощальну фразу,
тоді спокійно розвернуся,
скажу що скоро повернуся
і більш ніколи не прийду,
хіба дешевшу десь знайду.
Ось так спокійно без вагань,
розвію сумнів сподівань
своїх надій та почуттів,
цього я звісно не хотів.
Та без ударів не можливо,
ну може це і не важливо.
Але так хочеться без бою,
насолодитися красою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120714
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.03.2009
автор: Cамотній поет