Повіяв легкий весняний вітерець
Все розцвіло немов у казці
І вітер віє крізь долину, навпростець
До тої лагідної бабці
У неї руки лагідної неньки
У неї очі, як ті квітки на весні
В її руках темніють дві маленькі жменьки
Насіння всії її душі
Розсіє все його на землю
Пригріє, приголубить і дасть крізь землю прорости
В дущі його розпалить волю,
А в серці любов до доброти
Проросте оте насіння,
Проб*ються паростки у світ
Заколоситься буйне сім*я
Любові-серця моноліт
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120359
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.03.2009
автор: Олександр