Там пада білий-білий сніг,
І заливається миттєво
Промінням сонця золотим,
І розчиняється земля,
Стає вогнем первинним світ,
І десь зникає «ти» і «я»,
Одним диханням – наскрізь «ми»,
Коханням зоряних росинок
І сяйва Вчителя в пітьмі.
Одним диханням – все буття,
І білий сніг зникає у теплі долонь,
Неначе сльози каяття,
Які розпалюють вогонь.
Там тихо-тихо,
Напівпрозорим натяком душі
Кружляє білий-білий сніг…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119306
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.03.2009
автор: Marijka