Може, зі мною до Києва, Лютнева?
Кілька днів з тобою, хочеш?
Майдан, Хрещатик, Андріївський.
А потім – нічним і ранковим.
Триматиму за руку
і говоритиму смішні (чи не дуже) речі.
А може – надто серйозні.
Либонь, посміхнешся.
Чи плакатимеш.
У тебе це гарно виходить.
(що саме? та все, мабуть)
Питимемо гарячу по-українськи
у каварні (які ти не можеш терпіти).
Не дозволю –
бо пильно дивитимусь
в твої зелені (жовті?) очі
своїми небесними.
Можливо – поцілую.
А ти спалахнеш, розчервонієшся.
У коханні? – не знаю.
Може з тобою до Києва, Лютневий.
З нашого міста – потягом.
Тільки – в різних вагонах.
Тільки – серед чужих поглядів.
Тоді думатимемо один про одного.
А я ще дивитимусь у вікно,
і нічого не побачу.
А ти – ще дивитимешся у вікно
(а думкою палитимеш сиґарети,
або згадаєш про мою скорботу),
і нічого не побачиш.
Купа селищ. Поселень. Сіл.
На ранок зустрінемось на вокзалі.
Немов би тут давно
(такий серйозний і високий),
і все знаєш.
І чекаєш тільки на мене.
А тоді –
Майдан, Хрещатик, Андріївський
нічним , ранковим
триматимеш за руку
говоритимеш речі
(смішні чи серйозні)
каву
в очі
можливо: поцілуєш
розчервоніюсь
У коханні? – не знаю.
Через кілька хвилин –
до Києва,
чуєш, оголошують.
Ну, до скорої...
6.01.06
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11907
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.02.2006
автор: Vilna