Ніхто не скаже,
що любить зморшки на чолі моєму.
І навіть зараз,
коли подивишся – не скажеш.
А, може, кремом
Усе замазать? Аби не видно.
Пробач. Так стидно.
Пропустиш (казус), як хутко встанеш.
То – не іди.
І не дивись, якщо несила,
Бо я – умилась.
Для мене зайве, не відчуваю
у цім потреби.
„Тобі й не треба!” – кажеш?
Чи знов – почулось.
А ти просто мовчав. Бо, мабуть,
все ж любиш ті скорботні бганки...
14.12.05
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11900
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.02.2006
автор: Vilna