В старечих хащах дідівського лісу,
Серед полян, урочищ та дібров
Виросло прекрасне княже місто,
Веселе і легке, неначе сон.
Воно омите росами й дощами,
Осушене проміннячком тепла,
Засвічене малими ліхтарями,
За нього в світі кращого нема!
Тут височіють рештки старих замків
І клумби повні квітів, як в гаю,
Багато тут красивих світлих ранків,
І зелень буйна тут, немов в гаю.
У місті храми і собори височіють,
Над ними небо синьооке голубіє,
А над хмаринами, над небесами
Сміється сонце, наче рідна мама:)
У тиші саду, серед кленів парку
Зустріне лев закоханую пару,
Чатує він сердечні таємниці
Синів і дочок Афродіт-цариці.
Мужні герої є у цьому місті,
Свої легенди і свої балади,
Своя історія з великої криниці,
Свій герб і прапор - символ влади.
Як ж не любити це чарівне місто,
Де чути відгомін далеких днів,
Засновником його є князь Данило,
А назва міста цього - древній ЛЬВІВ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117909
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.02.2009
автор: Либідь