ВІЙНА
Бути у ті миті як йшла війна
Ні в кого нема бажання
Подумати про старих людей
Які не знали що то таке
Сонце сяє а люди плачуть
Ніхто не знає що це значить
Дитина сидить
Назнає що робиться
Вона тихо плаче немов молиться
За маму за тата і за брата
За всіх кого на світі не знала
Прошу боже зупини
Війна погана а люди ні
Все ходили все тікали
Від ворогів пощади не знали
Забути таке не можливо просто
Треба пам'ять собі відключити
День і ніч все стріляли
Взимку тепла не знали
Все несли накриті тіла
В заді кричала мати вдова
Коли кидають ярмо на душу
Коли кричиш я це мушу
Все літає навкруги
Лиш сумуєш один ти
Хтось бажали такими не бути
Хтось бажали у щасті тонути
Та повіку цей день не забудемо
Це є все наше минуле
Всі запитання ідуть до нуля
Війна закінчилась а людей нема
Крилом махне велика птиця
І все це зупини ця
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117805
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.02.2009
автор: фая